Я буду сьогодні всього на хвилину відвертою,
Ми станем пліч-о-пліч, якщо в цьому буде потреба.
Набридло дивитись, як хлопці падають мертвими,
І крик материнський: "Ну годі, благаю! Не треба!"
Країну рятує не влада, а ті патріоти,
Що стали стіною, що в інших пробуджують дух.
Не треба ганьбити, ми просто хотіли свободи!
Вогонь у серцях ми тримаємо, він ще не вщух.
Я та українка, що дякує Богу й солдатам,
Що втримують ворога, щоб не чекало їх далі.
Ганьба, хто грозився: "Ми кинем, ми кинем мандати!"
Людей не повернуть ті ваші звання і медалі.

Горпенко Галина

_________________________________________

Україна !

Поглянь на мирне небо  України ,

На річки, луки і поля .

Скажи , подобається ця країна ?

Тож не руйнуй її ти до кінця.

Згадай, як наші пращури славетні

За мир цей бились без страху .

А наш теперішній народ ,

Став знищувати все :

Любов до рідної землі,

Добро  і мир на нашій Україні ,

Тепло і радість восени

То ж ти задумайся

І захисти її !

 Реуцька  Олександра

_______________________________________________

                          Я ВІРЮ В ПЕРЕМОГУ!

Ми вже ближче до прірви…                                            Це так складно:

Ми так близько до краю…                                              Плекати надію

Я заплуталась просто…                                                 І підтримувать віру

Я нічого не знаю…                                                          За мить до загину.        

Мене вбило війною..                                                       Не відступим ніколи!

Розірвало на шмаття…                                                    Стали ,щоб захищати!            

Я об скелі розбита…                                                       Ми розіб'ємо ворога ,

Я забула про щастя!                                                       Бо нам є,що втрачати!. 

Мої руки заклякли…                                                        Ми все ближче до прірви…

Сльози ллються рікою…                                                 Ми так близько до краю…

Я об скелі розбита…                                                       Але ми переможемо !!!

Я убита війною!                                                              Я напевно це знаю!!!     

Моє полум'я згасло..

Але іскри лишились!

Ми відважно боролись!

Але всі ми втомились..

ПРИВІТ, ВЕСНА!

Я сумувала за тобою…                        Чому так холодно з тобою?

Мене зима залишила                             Скажи мені, ти що,

Одною знову.                                        зустрілася з війною?     

Ну,як ти там?                                        Вставай, весна!

Де ти була і чим займалась?                І витри сльози,не журися!

Мабуть,був довгий шлях,                     Давай,весна!Ану прокинься,

Тому так довго поверталась?              Вставай,весна!

Ти як, весна?

                                                               Я тут…Я поряд,Я з тобою!

Чому подряпані коліна?                        Знаєш, весна, я сумувала за тобою.

Егей ,весна,що по дорозі

ти зустріла?

Ти, що весна?

Сокол Дар'я

_________________________________________________

Квітучий  сад

З давніх – давен у чарівнім саду
Вишня росла, вся була доладу :
Найдосконаліша, найкрасивіша,
найяскравіша та найважливіша.

Все було добре, все було гарно
все було мирно, небо безхмарне.
Доки година лиха не настала –
Стрімко на дерево гусінь напала.

Вишня чарівна вже скинула квіти,
І опустила могутнії віти.
Листя і квіти почали засихати,
Стрімко сили свої витрачати.

Але прилетіли безстрашні птахи!
Крізь бурю й вітер летіли вони,
Вишню звільнили від гусені злої -
Більше не буде їй долі лихої.

Вишня зростає і процвітає ,
Плодами своїми усіх пригощає.
Гусіні злої вже більше немає ,
Вишня все більша і більша зростає .

Вишня чарівна – це Україна,
Віти – це мова її солов’їна ,
Птахи – патріоти рідного краю ,
А гусінь – це … мабуть кожен впізнає.      

Орлова Анастасія

_____________________________________________

Моя Україна
Споконвічно рідна земля,
Незалежна держава моя,
Вічна і завжди єдина -
Ненька моя, Україна.
Тепер нелегко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, над плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина!
Хай буде щасливий твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!

Швед Олексій

___________________________________________________

Україно, Україно!
Україно, Україно!
Ти для нас – одна-єдина,
Твої ниви і сади
Кращі, ніж чужі краї.
Твоя мова – солов’їна,
Наче пісня, всюди лине.
Мальовничії Карпати,
Дніпр широкий, рідна хата -
Все це наша Батьківщина,
Все це наша Україна.
Полюбив її я серцем і душею,
Якщо треба, то життя віддам за неї!

Сербін Віктор

_______________________________________________

Рідна мово моя!

Рідна мово моя!

Вірне серце країни.

Ті лунаєш в мені,

наче сплеск синіх вод.

Я готовий за тебе

і гори звернути.

Лиш живи у віках

і слав наш народ!

Пелих Анна 

__________________________________________________

                     Мамі …

Було багато пройдено доріг...

 У подругах, у друзях, у коханих

 Я бачила для себе оберіг,

 Але так рідко згадувала маму...

 Коли ж втрачала віру у людей,

 Коли життя надламувало крила,

 Я линула до маминих грудей,

 Свої невдачі - в жменях приносила.

 Вона ж мене ховала від нещасть,

 А я завжди від неї так далеко...

Вона ж за мене душу всю віддасть,

 Як відчайдушно віддана лелека...

 Життя-таке коротке,наче мить,

Адже колись її також не стане...

Великодушне небо приютить

В своїх долонях- спогади про маму.

І розриватиметься серце від жалю:

 Я так багато їй не досказала...

 О, небо, як же я її люблю

 І хочу, щоб ніколи не вмирала.

 Я плачу знов... не вистачає слів...

Живою маму бачити-це щастя...

Любімо серцем наших матерів,                                                 

І нам тоді - сторицею воздасться!                       

  Шугаєва  Дарія     

__________________________________________________

        Наша Україна

Найкраща в світі є країна.

Це наша люба Україна!

Вона нам всім, як рідна мати.

А неньку треба захищати.

Є в неї гори і моря,

Сади квітучі і поля.

Річки, озера та ліси -

І все казкової краси.

Навколо все – це наше, рідне,

І кожному із нас потрібне.

Природу збережем навічно,

Щоб Україна була вічна.

Коваль Анастасія. 

_________________________________________

                  Україна

Батьківщина – моя Україна.

Це безкраї луги та поля,

Це барвиста червона калина.

Україна - це ненька моя.

Я люблю тебе, рідний мій краю,

За світанки та спів солов’їв,

За квітучії трави у гаю,

За орнамент твоїх рушників.

За пшениці, які достигають

Влітку в полі, на землях твоїх.

Із зерняточок цих добувають

Для родини на стіл в наш дім хліб.

За річки, за степи, за озера,

За любов мами й тата, й тому

Я щасливий безмежно і певно,

Що я тут, в Україні, живу!!!
Хоменко Роман. 

__________________________________________________

Україна

Україна – прекрасна країна.

Коли вітер подує легенько,

Коли мама всміхнеться раденько.

Україно моя дорогенька,

Ти моя чарівна і рідненька.

Вранці пісню веселу співаєш,

Вдень гаптуєш нові рушники.

Ось за це я тебе і люблю.

За турботу, поля і врожаї,

За високі та пишні дерева
За вишневі квітучі сади.

За характер, за розум, за силу

Людей творчих, сміливих, стійких,

Завжди стати готових до праці

Задля  щастя й свого майбуття.

Шулежко Марина.

 _________________________________________________      

Вірш про воду

Нам треба воду зберігати

І економно споживати.

Умився – кран закрий скоріше,

І наш Дніпро буде ціліше.

Як кожен буде так робити,

То всі ми будем краще жити.

ДТЕК завжди нам допоможе,

Тепло та світло дать нам зможе.

Коваль  Анастасія. 

_______________________________________________________

       Теплоенергозберігання

Щоб Україна процвітала,

Любить її буде замало.

Ресурси треба берегти

В цім допоможем я і ти.

Тепло в оселі зберігайте,

Щільніше вікна закривайте,

Щоб ні шпаринки не було,

Щоб не виходило тепло.

Енергію також ви зберігайте,

Де вам не треба, світло вимикайте.

І невеликий буде розрахунок,

А решта коштів вам буде в дарунок.

Коваль  Анастасія.

Дьякова Марина Александровна,

Тогда был теплый ясный день

И солнышко вовсю светило!

Я с папой вышла на прогулку

В лес, сказочно красивый.

Идем, едем мы в этот лес,

В зеленый мир все дальше окунаясь,

И вдруг мы видим волка средь кустов,

Бегут волчата вслед за ним не отрываясь.

Их было, может, штук так сем,

Пушистеньких смешных волчат.

И тут один попал в капкан…

Кому нужна такая смерть?

Мы кинулись к нему скорей,

От гибели спасти сумели.

Вторую жизнь обрел зверек

Под  той зеленой и пушистой елью.

«Иди к своей семье, малыш»» -

К волчице мы волченка подтолкнули.

Он к маме побежал скорей,

А мы домой к себе вернулись.

…………………………………………………..

Приснился ночью мне волчонок,

Уже он взрослым стал волком!

В знак благодарности лизнул мне руку

Своим шершавым языком.

На закаті сонця старий вовк

міркував про прожиті роки,

про свій ліс - чудовий, спільний дім,

про зелені пагорби, річки,

про свою родину, що була

найдорожчим скарбом для нього -

а людина, навіть не міркуючи,

вмить його позбавила всього.

Про мисливців, що страшного дня

для розваги полювать пішли.

Звіра гонячи від пня до пня,

натискали з сміхом на гачки.

Так, для них  це забавка була!

А ще б пак, бо вовк, то страшний звір!

Тільки кров по-справжньому текла

і по-справжньому з життя ішли вовки.

А життя цікаве те було,

хоч і не завжди легке.

Хоч серед капканів і пасток,

але в них воно було одне.

І була в житті своя сім'я,

і маленькі радощі свої,

і блакитне небо, і рідня,

і кумедні вовченяточка малі.

То за що ж ви, люди, їх убили?

Ви, які цінуєте життя?!

Ви от просто так взяли

І відправили у вовче небуття.

І якщо би вмів він розмовляти,

старий вовк сказати б захотів:

«Тож, якщо ви люди – схаменіться!

Збережіть ви люди всіх вовків!»